Переможемо, коли основним гаслом буде Шевченкове "вражою злою кров'ю волю окропіте".

Філологічний фронт у цій національно-визвольній війні визначальний. Битва без компромісів. Лише тоді буде перемога і пошанування Героїв і Героїнь, що віддали своє життя за Україну - дім нашого національного життя.

Війна - це передусім боротьба за свої ідейні і культурні цінності.

Усе, що зараз, - плата за любов до ката. Словом, Москву змінити неможливо. Можливо деколонізуватися і націоналізуватися самим. Тоді монстр упаде на ментальному рівні. Це поважніші закони, ніж ті, що на паперах. Дорослішаймо на духовому рівні. Саме в цьому смерть ворога і наша перемога.

Сьогодні битва на нашій землі - це битва за вільний і гідний світ.

Не тільки свічка, а автоматна черга у відповідь. Тоді буде результат. Поминальні плачі - це не припинення війни з Україною.

Що довше триває війна, то якіснішими стають люди та суспільства з одного боку. З іншого - безодня для темних сил також щоразу більше розверзається під ногами.

Нема на весь світ воїнів із таким запасом добра на вічність, як у наших. Такі ж запаси зла має мати кожен до ворогів.

Саме ми змінюємо і пишемо вертикаль безпеки у світі. Ціною життів найкращих і помислами найтвердіших.

Бачу, що деякі українці, поки їх не бомбане, то вони краси української мови та пісні для себе не одкриють... Війна триватиме доти, доки не відбудеться повна деколонізація, себто демосковізація свідомости на всіх рівнях існування народу і держави. Тож не продовжуйте бомбування присутністю москви у головах!