Англоварваризація – це процес відчуження українців від своєї питомої лексики.

Філологи – це як хірурги. Вони мають досліджувати не лише оранжерейні квіточки, а також і бур’яни. А бур’яни бувають всякі.

Пильнуймо своє. Вознесімо його до небес. Бо Господь нам подарував саме ту мову, а не інші. А інші нам потрібні, щоб комунікувати зі світом. Своя – для того, щоб жити, любити і ворога ненавидіти. Це також умова з умов бути під тим Сонцем.

Тільки рідна мова для кожного є рідним домом. А всі решта – це гості. В гостях жити ми не будемо, а будемо жити в себе дома. Тому свій дім треба облаштовувати відповідно до власної потреби.

Якщо ви вживаєте слова чужомовного походження, зокрема англізми, це зовсім не означає, що ці слова несуть з собою нове поняття і нове явище. Це означає зовсім інше. Що в голові вітер свище від незнання власної мови.

Для того, щоб усвідомити глибину і силу своєї мови, треба знати щонайменше мов п’ять. Передусім треба знати мову своїх сусідів. Потім треба знати мову-експансіоністку. Звісно, що треба знати мову ворога. Але це все треба знати не коштом знання своєї мови.

Зраду природи ми бачимо через знак-фокус кожної мовної системи. А основний фокус-знак кожної мовної системи – це прізвище. Прізвище дурити не буде ніколи. Прізвище завжди буде вказувати на вашого родоначальника, на того, звідки почалася ваша життєва дорога. Це зовсім не означає, що маючи, скажімо, прізвище не українське, ви не можете сповідувати українських цінностей. Але це означає, що ви маєте пам’ятати, хто давав вам це життя і які були перші ваші шляхи.

Чужа мова на твоїй території – це чужа держава. А на одній території дві держави бути не можуть. Буде війна.

Вчити мові – це насправді закохати людину в свою культуру і в свою Державу.

Ім’я і прізвище – це елемент системи мови, а не носія. І якщо це елемент системи мови, то він має жити за законами цієї мови.