Українці як ніяка інша нація має фантастичні посили з минулого для того, щоб ставати дуже сильними в майбутньому. І ці посили можна впакувати в три базових книги: Біблія, «Кобзар» Тараса Шевченка і «Перспективи української революції» Степана Бандери.

Знання своєї історії – це формування історичної свідомости. Історична свідомість – це своя питома оптика на все, що відбувається в твоїй державі. Якщо ти є добрий професіонал, але ти не маєш належного світогляду, то тебе будуть використовувати хто завгодно і як завгодно, і ти будеш просто товаром. Коли ж ти будеш мати світогляд, передусім історичний світогляд, мовний світогляд, - не тебе будуть використовувати, а ти будеш провадити. І саме знання історії, знання мови, знання своєї культури, знання свого мистецтва дає можливість бути провідником. Що робить нас унікальними? Унікальними нас робить наша історія і наша культура.

Перша помилка, яку робить суспільство, - оцінює історичні події з огляду на теперішні обставини. Друга помилка – абсолютна більшість суспільства живе за стереотипами і не має в собі сили ці стереотипи розірвати. Третя помилка – не читання матеріалів різноспектрових, а черпання інформації з якогось одного джерела. Сукупно всі ці три погляди дають нам хибну оцінку історичних подій.

Історія не просто вчителька життя, але і лікар.

Історію пишуть національною свідомістю, кров'ю і залізом. Все решта не історія, а сором.

Пізнаваймо історію як власну долю.

Долі наших видатних постатей - це також наші персональні долі.

Пам'ять - це умова життя.

Історична свідомість творить таке сучасне, яким було сприйняття ІСТОРІЇ.

Історія завжди приходить у найвідповіднішу мить. Бо вона завжди сучасність.