Найважливіше, мені здається, - говорити людям правду, хоч яка би вона не була. І тоді ти легко і просто станеш перед дзеркалом і подивишся на себе. Незалежно від кількості зморщок, незалежно від того, який ти маєш зовнішній вигляд, просто ти тоді перебуваєш в злагоді з собою. Якщо ти перебуваєш в злагоді з собою, тоді ти, можливо, маєш щастя спілкуватися з тим світом відкрито.
Специфіка нашого часу полягає в тому, що він дуже антагоністичний і полярний. І тому значній частині українського суспільства дуже тяжко. Люди не можуть витримувати цю напругу почуттів і оце життя високовольтного плюса і мінуса. Як це подолати? Як знаходити гармонію між тим страшним мінусом і плюсом? – Шукати один одного. Дарувати один одному силу і підтримку. Викинути зі свого лексикону слова на зразок – розчарований, змучений і зневірений. Зрозуміти, що твоє життя – це насправді малі справи. Не ставити перед собою завдання обробити відразу кілька гектарів поля. Є маленька грядка. Ставай до неї і працюй. Праця, на мою думку, в такій полярній ситуації – це найкраща форма лікування.
Ми живемо в суспільстві абсолютно викривленої моделі. Якщо, скажімо, наше суспільство розвивалося як тоталітарне і ми увійшли у нові умови розвитку, то стрілка годинника стрімко пішла в абсолютно протилежний бік, - коли ми говоримо винятково про матеріальні блага. Вихолощуючи насправді те, що освіта має базуватися на двох китах. Тобто, на глибині знань, - це перше. І на вихованні. Якщо не поєднувати знання і виховання, то гроші будуть тим прийомом, який усе лише псує.
Перемога призначена для тих людей лише сильної волі. Той, хто не має характеру, той, хто не має волі, не буде мати цієї перемоги. А звідки береться характер і сила волі? Куди треба іти? – В тир, в бібліотеку і в спортзал. І все буде нормально. Буде повна гармонія мізків, тіла і ще очі знатимуть куди стріляти.