Мовне питання порушують не тому, щоб затушувати соціяльно-економічну проблематику, а саме тому, що воно фундаментальне питання нашої самостійности.

Мовна політика - це фокус мислення нації: воно або вільне, або колоніяльне, або гібридне. У нас це, на жаль, колоніяльне і гібридне.

Не важить – чи ми уніяти, чи автокефали. Пріоритет для нас - соборна і самостійна Україна. І ті, і ті полягли саме за цю ідею. На їхніх плечах стоїмо. Їхнім Духом міряємо світ.

День Прапора - це маніфест української тожсамости.

Брехня – це один із основних інструментів тоталітарних держав. Брехня – це основний інструмент зла. А зло не лікують добром. Зло вбивають.

Основою національної української держави, її фундаментом, її незаперечною ознакою є без сумніву – мова.

Питання мови – це ще набагато важливіше, ніж питання вступу України до НАТО чи пошуку іншого оборонного союзу.

Жодною мірою не можна допустити розширення московської мови в Україні тому, що це поширення Москви в Україні. Всі ті, які ще і досі є російськомовними, навіть після того, коли їм ракети в голову влітають, - це пацієнти психіатричних клінік. Це за межами філології і це за межами політики. Це не обговорюється.

Росія буде імперією до того часу, поки ми будемо малоросією. І поки ми завжди будемо упувати на когось, а не на власні сили.

Ніхто так сильно не вчить, як ворог. Ніхто так сильно не надихає до боротьби, як любов до своєї батьківщини, як бажання, здатність і покликання будувати власне свою національну державу