Нехай українці здивуються врешті-решт від краси своєї мови.

Ми катастрофічно не знаємо української мови. А нам здається, що ми знаємо англійську. Тобто, змішуючи мовні системи, ми лише демонструємо власне незнання двох мов – і англійської, і української.

Українці через свою сентиментальність і почуттєвість у трактуванні мови цю мову почали втрачати, наділяючи її якимись романтичними ознаками на зразок «калинової» і «солов’їної». Ми живемо в дуже жорсткий час, щоби таким способом давати визначення мові. І я сподіваюся, що ми є то покоління, яке на віки вічні викине з нашого простору, а також з навчальної і наукової літератури марксівське визначення мови як засобу комунікації.

Що стоїть за дивними словами? На мою думку, як доктора філологічних наук, за дивними словами стоїть власна неспроможність.

Мова розвивається не тоді, коли вона стає легшою, а тоді, коли вона є правдивою.

Правопис треба поміняти у такий спосіб аби позбутися від усіх накинутих ворогом рис. І не важить, скільки його треба міняти. Треба очистити українську мову від ґвалту над її структурою.

Принцип запозичення простий: якщо слово називає чуже поняття, то воно може розширити сферу наших знань. Коли ж ні, то що роблять чужі речі у вашій шафі?

Якщо ти говориш своєю мовою, то в тебе є своя хата. Якщо ти говориш чужою мовою, то ти не керуєш у своїй хаті і ти кличеш ворога до своєї хати.

Кожен заслуговує на ті слова, яку душу має.

Кожна територія нашого світу різноликого маркована унікальним чинником. Цей унікальний чинник називається мова.