Якщо в армії не дотримуються законів, то хіба це армія і чия це армія? Якщо держава не живе за 10 статтею Конституції України, то хіба це держава? То кого ж вона держить і задля чого?

За період після Майдану 2014 року не вдалося утвердити національну модель мовного питання. Причина цього не так у політичному проводі держави, як в амбівалентному, нецілісному світогляді значної частини населення України та в опортуністичній м'якотілій мотивації більшости політиків, що системно піддаються внутрішньому та зовнішньому тискові.

Допоки в законодавчому мовному політико-правовому полі України російській мові будуть приписувати хоч найменші преференції, доти українці перебуватимуть у статусі колоніяльної держави!.. Мова і мовне законодавче поле як ніщо інше яскраво відображає вектор руху України: в колоніялізм, в деколонізацію чи в ліберальний гібридизм.

Конфлікт між природною мовою та титульною нацією в Україні – це основний і найтрагічніший наслідок окупації України Росією та епіцентр сучасної мовної проблеми в Україні.

Мовне питання на сучасному етапі - це основний сигнал загрози втратити державну самостійність чи її остаточно утвердити. Якщо буде мова - буде національна Українська Держава.

Замість жити у постійному шпагаті між Сходом та Заходом, варто таки побачити свій шлях під ногами.

Симулякр – це термін постмодернізму, що позначає "копію, оригінал якої ніколи не існував". Це типове постмодернове згромадження у нашій політиці яскравого символу повної кризи власної ідентичности і морального виродження.

Денаціоналізація і космополітизація – це шлях планованого знищення української національної держави в її інтелектуальній основі.

З допомогою мови окупанта можна плодити лише губернії. Російською мовою Української Держави не побудуєш.

Не буде Україна українською, коли при владі чужинці різного розливу.