Ми – народ з величезною мілітарною силою і історією. Тільки ту величезну мілітарну силу і історію заасфальтували якимсь диким радянським котком. Нам треба знімати зараз той коток і дивитися в лице один одному подивовано, що ми є. Ми маємо довіритися один одному.

Що більші очікування, то менші результати. Не можна ставитися романтично до політики тому, що політика – це дуже жорстка тітка.

Нам потрібна національна держава, а не якесь космополітичне місиво із політикою гендернутих.

Волелюбність – це базова і засаднича українська ознака, це наша духова вертикаль. Очевидно, з тим найбільшою мірою не може зміритися це «государство», яке ми виростили. Ми виростили цією частиною українського суспільства, яке зраджувало, яке угодовствувало, яке толерувало, яке лягало під Москву.

Денацифікація Москви відбудеться тоді, коли відбудеться бандеризація України.

Нема чого заглядати в писок, що нам говорить Европейська унія і що нам говорить Америка. Вони говорять одне, думають друге, а роблять третє.

Ніяка Европа і ніяка жодна країна в світі не зацікавлена в тому, щоби тут народилася сильна, самодостатня, увага, - національна держава. Бо вони нам сюди закидують космополітичне глобалістичне місиво з ліберальною поливкою. Ніхто у цьому не зацікавлений. То, якщо ми хочемо вижити, то ми самі маємо ту націєцентричну, антикосмополітичну державу будувати.

Найвищі рейтинги – це не означає правильний вибір.

Шевченкова мова – дорога в національну українську державу, а сам Шевченко – матеріялізація української національної ідеї.

Інформаційна незалежність – це всеохопний культ власної мови та культури.