Коли ми говоримо про державу, то це не є якесь абстрактне утворення. Держава реалізується через конкретні персони.

Закон, який не передбачає покарання, не є законом. Це декларативний папірчик, яким можна прикрити своє срамне місце.

Через те, що у нас дилетанти пишуть закони, ми натрапляємо на такі рифи, від яких стає зле всьому суспільству.

Росія уражена комплексом імперським. Україна уражена комплексом малоросійським. Ми, на жаль, сьогодні перебуваємо у стані сполучених посудин. Ми своїм малоросійським комплексом, тобто – значна частина України підживлює імперський комплекс Росії. Московит за своєю ментальністю не приймає України як самостійної держави.

Дипломатія приносить плоди тоді, коли армія вміє воювати.

Не треба вживати в нашому просторі термін «проукраїнський». Це настільки аксіоматично і очевидно, що не треба ділити Україну на проукраїнську і не проукраїнську. Тому ніколи не треба навіть допускати у свому мовленні на термін «проукраїнський» чи «не проукраїнський». Є українські політики – вони можуть бути ворогами, а можуть бути не ворогами.

Абсолютно хибною є думка, що мовне питання закидують в суспільство зумисне, щоби не розв’язувати економічних питань. Економічне питання – це один пласт розвитку держави. Мовне питання – це інший пласт розвитку держави. І якщо щоразу у нас порушують мовне питання – це означає, що воно в Україні не розв’язане. Якщо би питання було розв’язане на користь титульної нації українців, то ніхто більше цього питання би не порушував.

Без ідеологічної сили у парламенті дуже складно буде утверджувати свою державу як самочинний суб'єкт світової історії. Україна нагадуватиме сировинний придаток або територію, на якій просто змагаються олігархи з огляду на свій бізнес-інтерес.

Економіка – це всього-на-всього грошовий вияв політики, політики відповідного спрямування.

На міжнародній арені не існує альтруїстичних взаємин. На міжнародній арені взаємини винятково хижатські і егоїстичні. Кожна країна переслідує винятково свій інтерес. Українці, на жаль, за своєю природою дуже сентиментальні, мрійливі, весь час розраховують на чиюсь допомогу, та й ще беруться аналізувати – хто там що про них сказав. Ті, які про нас щось кажуть, найменше про нас думають насправді, а думають про себе. Тому, коли ми говоримо про гру зараз на міжнародній арені чи Трампа, чи Макрона, чи Меркель, чи ще когось іншого, акцент треба робити не на них. Акцент треба робити на тому, що відбувається всередині нашої країни.