Питання суверенітету української держави вирішує його величність українець і українка, які ніколи не втомляться захищати свою державу як свій національний і приватний простір. Ми не є людьми, які просто гостюють в цьому світі. Ми прийшли в той світ для того, щоби врешті-решт запанувати у своїй державі. А не сльозолийно співати в майбутньому часі, що «запануєм і ми, браття, у своїй сторонці».
Чому ми маємо таку проблему з нашою державою? У нас в державі живе немало розумних людей, часом навіть мудрі трапляються. Але ті – і розумні, і часом мудрі, – вони не мають насправді дуже важливого – характеру. Відсутність характеру призводить до такої катастрофи і до улюбленої спортивної гри українців – «наступання на ті самі граблі».
Упродовж тих 30 років жодного разу ми не мали при владі національно свідомих людей. Влада завжди була відображенням якщо не «совка», то «постсовка», якщо не колоніального режиму, то постколоніального режиму. Якщо українці не будуть виробляти своєї наступальної тактики і стратегії, то вони від року до року втрачатимуть не просто території свої, вони втрачатимуть взагалі свою можливість мати реальну національну державу.
Боротьба за українську мову в Україні – це насправді боротьба за владу українців. Українці сьогодні абсолютно від цієї влади усунуті. Усунуті від цієї влади через свою поступливість, через свою дитинячість. Ті люди, які вважають, що українську мову треба відділити від політики, то відділіть душу від тіла. І коли ви відділите душу від тіла, то зостанеться тіло, яке понесуть на цвинтар і все.